Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу» має двома визначення: 1) зняття з військового обліку; 2) виключення з військового обліку.
Однією з підстав зняття з військового обліку військовозобов’язаних відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 5 статті 37 вищевказаного Закону України є вибування в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання. Однак на новому місці проживання особа повинна стати на військовий облік.
Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу» у частини 6 статті 37 встановлює, що виключенню з військового обліку у ТЦК та СП підлягають громадяни України, які:
– Померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.
– Припинили громадянство України;
– Визнані непридатними до військової служби.
– Досягли граничного віку перебування в запасі.
Але до змін у вказаний законо таких підстав було 8.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Отже, виключення має зовсім іншу юридичну природу, за своєю суттю це припинення дії військового обов’язку як такого для конкретної особи, а зняття у розумінні Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» – суто зміна місця (тобто ТКЦ та СП) або зміна облікового списку.
Необхідно в цьому контексті зазначити, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації – це одне явище, а звільнення з військової служби – інше, і регулюються ці явища різними законодавчими актами:
– відстрочка від мобілізації – стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
– звільнення з військової служби – стаття 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу».