Доволі часто роботодавець в імперативному порядку фактично змушує своїх працівників отримувати заробітну плату через банк, який обрало керівництво, не рахуючись з думкою самого працівника. Чи правомірні такії дії роботодавця?
На це питання дає відповідь Конститцуція України, в якій закріплений принцип для громадян «можна все, що прясо не заборонено».
Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Стаття 68 Конституції України встановлює обов’язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 22 Закону України «Про оплату праці» визначено, що суб’єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до частини 5 статті 24 Закону України «Про оплату праці» за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
Забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством (частини 1 статті 25 Закону України «Про оплату праці»).
Таким чином, законом не передбачено обов’язку працівника укладати договір про відкриття рахунку для виплати заробітної плати з банком, нав’язаним роботодавцем. Працівник в такому разі має право звернутися до суду про визнення такого договору недійсним.