Згідно з ч.1 ст.23 Закону “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів. Цей порядок визначений Постановою КМУ від 27.01.2023 №76.
Натомість, існують випадки, коли таку категорію громадян держава намагається мобілізувати.
Огляд судової практики дає відповіді на деякі питання в цьому контексті, зокрема, чому так відбувається.
Перша ситуація.
Рівненський окружний адміністративний суд, розглядаючи справу №460/25267/22, звернув увагу на те, що на момент мобілізації внаслідок невиконання позивачем правил військового обліку (не повідомлення та не надання документів щодо бронювання) ані РТЦК та СП, ані військова частина не володіли інформацією та доказами на її підтвердження, про наявність у позивача права на відстрочку щодо призову на військову службу під час мобілізації, а тому мобілізація відбулася з дотриманням встановленого порядку.
При цьому, суд зазначив, що отримати відстрочку від призову можна лише до моменту набуття статусу військовослужбовця, оскільки за колом осіб бронювання стосується тільки військовозобов`язаних і є для них підставою для відстрочки від призову на військову службу, а не для військовослужбовців.
Друга ситуація.
Хмельницький окружний адміністративний суд у справі № 560/2564/23 зробив наступні висновки.
Бронювання військовозобов`язаної особи після її призову на військову службу не може розглядатися як поважна причина для її звільнення з військової служби під час воєнного стану.
Законодавством не передбачено звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять службу за призовом під час мобілізації, на підставі наказу про бронювання такого, виданого після призову.
Третя ситуація.
Облік військовозобов’язаних в ТЦК поділяється на загальний та спеціальний. Заброньований працівник повинен перебувати на спеціальному обліку в ТЦК.
Суд, встановивши, що на момент призову на військову службу під час мобілізації позивач перебував на загальному військовому обліку та не має доказів бронювання, дійшов висновку, що він не є заброньованою особою та не має права на відстрочку.
Крім того, сам по собі факт роботи у Полтавському міському управлінні земельних ресурсів та земельного кадастру, який на думку позивача мав би вчиняти відповідні дії для бронювання працівників, не підтверджує обставин бронювання.
Тобто сам по собі факт виконання особою роботи, яка передбачає можливість бронювання, не означає що таке бронювання в особи є, оскільки для цього роботодавцем та ТЦК мають бути здійснені відповідні дії.
Четверта ситуація
Заброньовані працівники мають право на відстрочку і не можуть бути мобілізовані поза їх волею, однак, законодавством не встановлено заборони на призов заброньованих військовозобов`язаних за їх згодою.
Суд, встановивши, що заброньований працівник не повідомив ТЦК про наявність в нього бронювання, заповнив лист вивчення, у якому не зробив відмітку про наявність права на відстрочку, дійшов висновку, що його було мобілізовано за його згодою.
Також, на думку суду, факт того, що дії ТЦК по мобілізації працівника були оскаржені не самим працівником, а його роботодавцем, а сам працівник жодних заперечень не надав, свідчить про те, що працівник не вважає свої права порушеними та згоден з мобілізацією.
Таким чином, слід бути впевненим, що ви дійсно заброньовані за місцем роботи та маючи відповідну відстрочку, повідомляти ТЦК про неї, і не підписувати жодних документів про згоду з мобілізацією. Також треба своєчасно оскаржувати дії ТЦК і за наявності подібних обставин терміново звернутися за правовою допомогою.