З 05.01.2023 року законодавець поклав обов’язок на роботодавців оповіщувати військовозобов’язаних працівників про їх виклик до ТЦК та СП та забезпечувати їхню явку відповідно до розпоряджень.
Роботодавцеь, отримавши від ТЦК відповідне розпорядження, повинен:
- видати наказ про оповіщення працівника про виклик до ТЦК, довести його до відома під особистий підпис працівника та надіслати копію наказу до ТЦК протягом трьох днів;
- вручити працівнику повістку;
- письмово повідомити ТЦК про тимчасово непрацездатних працівників, а також тих, хто у відрядженні чи відпустці, з наданням витягів з наказів;
- забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення.
За невиконання роботодавцями таких вимог ст. 210-1 КУпАП («порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію») встановлена відповідальність у вигляді штрафу від 5100 грн до 8500 грн.
Як захищатися роботодавцю і на що звертати увагу при оскарженні штрафу.
1.ТЦК невірно формулюють суть правопорушення (обвинувачення)
Так, скасовуючи постанову ТЦК про накладення штрафу, суд у справі № 167/892/23 встановив:
- у постанові зазначено, що уповноважена особа підприємства порушила ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка містить 17 абзаців, кожен з яких передбачає окремий самостійний обов`язок, а в постанові ТЦК не вказало конкретний пункт, який порушено;
- в постанові не зазначено, як саме кваліфіковані дії особи за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП: за ознакою повторності, передбаченого ч. 1 цієї статті, чи за ознакою вчинення порушення в особливий період.
Також у постанові містяться розбіжності у формулюванні способу вчинення правопорушення.
Також одним з ключових моментів є відсутність інформації про те, що особу визнано винною у вчиненні правопорушення, а тому на неї не може бути накладено стягнення.
2.Процедурні порушення розгляду справи з боку ТЦК
Якщо відповідальну особу не було повідомлено про час та місцце розгляду справи відносно неї, то така постанова є незаконною і підлягає скасуванню, адже порушена процедура розгляду справи. Такий висновок зроблений судами у справі № 451/414/23
3.Відсутність обґрунтоування міри покарання.
Визначаючи міру покарання, ТЦК послалося як на обтяжуючи обставину вчинення правопорушення під час дії воєнного стану, хоча саме правопорушення вважається вчиненим лише під час дії воєнного стану (ч. 2 ст. 210-1 КУпАП). А тому така обставина не може бути обтяжуючою, адже є однією з ознак кваліфікації правопорушення. Такий висновок зробив суд у справі № 451/414/23, і не погодився із визначеним покаранням.
Суд також зверув увагу на те, що оскаржувана постанова ТЦК в контексті застосування відносно роботодавця адміністративного стягнення у формі максимального штрафу, є необґрунтованою і не містить жодної мотивувальної характеристики. У зв’язку з чим така постанова була скасована.